Довгий шлях додому

Друк
(середній 4.60 з 5)

Нещодавно я їздила провідати родичів у сусідній державі. Мене запросила до себе мамина сестра погостювати на деякий час. Проживає вона у місті Санкт-Петербург. Дорога була довгою, тому що їхати довелось потягом… 28 годин.

Довгий шлях додому

Дочитавши книгу у дорозі, я вже не знала чим себе зайняти, тому сама не помітила як у мене зав`язалась розмова із сусідкою по купе. На вигляд їй було років за шістдесят, працьовиті руки та простий одяг говорили про її невибагливість, а погляд очей про щирість їх власниці. Розмовляла жінка чистою українською без акценту. Я розповіла їй трохи про себе, що їду до родичів, яких давно не бачила, у гості. У відповідь моя попутниця розказала про своє життя.

Отже, родом вона з України із міста Берестечко. Більше сорока років тому вийшла заміж та переїхала до Петербурга, де проживає й до тепер. Батьки, а також рідні брати та сестри давно померли, батьківська хата у Берестечку пустує. Але не дивлячись на це, щороку жінка приїздить до України навідати рідні могили, пройтись по рідній землі, почути рідну мову. Не дивлячись на те, що у неї вже у Росії велика власна сім’я, онуки, жінка не забуває, що вона українка, та до кінця своїх днів пам’ятатиме Батьківщину.

Для мене це стало ще одним підтвердженням того, що любити Батьківщину, бути патріотом можна навіть якщо ти не маєш змоги бути на рідній землі. Головне - не лише пам`ятати своє коріння, а й бути одним цілим зі своїм народом, підтримувати зв`язок із ним.

Що до мого відпочинку… Я весело провела час із родичами, не помітивши як скоро сплинув тиждень. Про саме місто Петербург писати не буду - гадаю усі знають, що це одне із найкрасивіших міст Росії. Красу його описувати не треба, її треба побачити на власні очі. =)

Багато хто із наших співвітчизників вирушає до сусідніх країн у пошуках легших грошей, та мені завжди було шкода таких людей. Особливо великих заробітків там вони не отримують, а от туга за рідними в Україні не може зрівнятись ні з чим. Приклад цього: чоловік, який також їхав у купе із нами. Він був із Червонограда, вирушив до Росії на кілька місяців, тому що звабився на трохи більший заробіток, ніж в Україні. Вдома його чекатиме дружина з двома синами. Чоловік майже увесь час розмовляв по мобільному телефону із дружиною, казав як любить її та сумуватиме… аж доки на кордоні не обірвався зв`язок…

Або ще: в самому Петербурзі купуючи сувенір, я полізла в гаманець за грошима. Жінка-продавець, побачивши у мене окрім рублів наші гривні, ледь не зі сльозами на очах почала розпитувати звідки я. Виявилось, вона з Одещини. Як вона опинилась закордоном я не поцікавилась… та судячи з усього, життя за межами рідної землі – для неї не переливки.

Різне у житті трапляється, не дарма кажуть, що воно – непередбачуване. Доля може закинути людину далеко від рідного дому, не надавши їй вибору. Чи варто йти на такі жертви? Адже, доведеться покинути рідних, виїздити у країну, де все чуже й тебе сприйматимуть там як другосортну людину. Чи може краще залишитися вдома і спробувати знайти шлях до кращого життя у власній державі? Звісно, це - не найлегший варіант, але зрештою – ми українці, і легко жити ми не звикли…

Повернутись до попереднього розділу

Коментарі (14)
  • Big_Bob

    Так, наших зустрiти не лише в Росії можна... Вони часто шукають кращої долі закордоном. Звичайно, усі б ми хотіли виїздити туди на відпочинок, а не пахати. Та, нажаль, не завжди так є.
    Будемо сподіватись, що поскорше настане час, коли росіяни буватимуть в Україні в основному з метою підзаробити ;)

  • SadEyes
    avatar

    Мене особливо ніколи за кордон не вабило... ні на заробітки ні на відпочинок. Але все таки разок вибрався. І чесно кажучи, перебуваючи там ще раз переконався - наскільки я все таки люблю Україну :!:
    З.І. Повністю підтримую попереднє сподівання! B)

  • Вика

    Люди уезжают на заработки не от хорошей жизни и годами там остаются, почему? Потому что любимое государство не в состоянии, да и не в его интересах позаботиться о людях, об их жизни. И так будет ещё очень и очень долго. Да, там за границей мы и подавно никому не нужны, мы всегда там будем чужими и ассоциироваться с Чернобылем, а в лучшем случае с братьями Кличко. Поэтому, вопрос спорный, где будет лучше нам - тут, где мы не защищены и неуверены в завтрашнем дне или там, где у нас почти нет никаких прав, но нам обещают деньги, взамен на расставание с родителями, детьми и друзьями. Мне тошно читать в каждом посте сердобольные оды Украине. Да, я могу сказать, что культура мне близка, я люблю некоторые обычаи, блюда, песни, произведения в литературе, кино, театре особенно, я люблю свой красивый город, я люблю язык, правда, но на этом всё заканчивается. Можно очень долго писать о том, как мы все любим Украину, но от этого ничего не изменится. И да, я не верю. Я уже могу предугадать речь оппонентов на мои слова, мол, во-первых, говоришь на русском, во-вторых не веришь - если так будут все, то ничего не измениться. Но это всё просто смешно, ребятки.

  • SadEyes
    avatar

    :cheer: Що тут дійсно смішно, так це пафос і глибина суджень про соціальну незахищеність. А фінальне - "рєбяткі", взагалі вище всіх похвал. Отже шановна Віка, зверніть будь ласка увагу з висоти своєї освіченості на те, що Україна - це НЕ уряд "партії яка будує" (за яку, більш ніж впевнений, ви і голосуєте), не законодавство, не зарплати і не пенсії! Україна - це саме та культура, яка вам близька лише тоді коли вигідно, мова - яку ви навіть тут не наважуєтесь використовувати, не те що вже на вулицях "красівого города" Києва; це саме ті звичаї, страви, література, а основне - люди, які бережуть її в собі незалежно від того, в які тяжкі часи доводиться жити.
    Якби всі українці були такими як Ви - песимістичними занудами, то наша нація вже давно б перестала існувати... Шкода вас.

  • Вика

    Ну, вот о чём я, собственно, и говорила - другой реакции от Вас, Сергей, я и не могла ожидать. За Партию я, кстати, никогда не голосовала и голосовать не буду, мне противен наш президент всем - внешним видом, говором и политикой партии. Про язык - это отдельная тема. Поверьте, я говорю на родном языке, осмелюсь заявить, даже получше Вас. Вы то совсем недавно приобщились к родному языку, раньше ведь тоже на москальском ботали, не так ли?:) А люблю я культуру и всё выше описанное всегда, а не тогда, когда мне это выгодно.
    Да, в моём сообщении есть глубина соц. незащищённости, но никак не пафос, уважаемый. вы, как это обычно у вас бывает, всегда переходите на личности, забывая о тебе разговора, давая критику и оценку - пессиместичня зануда и жаль вас. Нет, во лично мне уже давно жаль Вас. Где вы были раньше? Откуда это желание и любовь к родному государству? Вы просто пяткой в грудь бьёте себя, из кожи вон лезете со своей любовью. Это отличительная чертва украинцев, обитающих на западе, увы, данное клише оправдывает себя. Только что у вас есть, кроме этих красивых слов?

  • SadEyes
    avatar

    Стільки гучних слів, але абсолютна відсутність будь якого сенсу... Самі хоч читали свої слова? Чи це просто стара звичка - постійно базікати язиком ні про що? :whistle:
    На рахунок моєї мови - почитайте будь ласка коментарі в попередніх статтях, там я про це вже писав, тому спроба не вийшла. Якщо ж хочете обговорити мої власні мотиви, то ми можемо це зробити особисто, або по пошті. Впевнений, мої контакти у вас є.
    З.І.Відмінна риса таких "українців" як ви (доречі, себе вже до якого регіону відносите?), це відсутність будь яких переконань і помилкова завищена самооцінка. Повторюся - шкода вас!

  • godamned
    avatar

    Ти ростеш!! Якісний текст!! " зрештою – ми українці, і легко жити ми не звикли…" то є гірка, але правда.

  • Big_Bob

    А от мені пані Віку не шкода! Як на мене, вона отримує задоволення від вживання таких слів як "боталі" і від биття себе п'яткою у грудь, переконуючи як вона любить Україну і знає нашу мову. Що ж... за неї лише порадіти можна! Та, нажаль, її виправдання і спроби перекоти у цьому не переконливі! Тому що в підтверження цього (а також як прояв поваги до інших), пані Віка мала б давно продемонструвати своє вміння спілкуватись українською. А так... то все пусті й зовсім несерйозні балачки ні про що... :huh:

  • Вика

    Можно любить свою Родину и при этом не любить государство.
    Я люблю Украину и не люблю это государство. Я люблю ее природу, литературу, этнос, народные песни и обычаи, обычные "общепринятые" человеческие отношения, люблю свой Киев, люблю Львов и Одессу.
    При этом я ненавижу коррупцию, в которой погрязла госсистема, ненавижу лживых и лицемерных политиков, с трибуны вещающих о демократии и заботе о людях и при этом думающих лишь о деньгах и сохранении власти. Ненавижу "оранжевых" политиканов, которые дали людям иллюзию того, что от них, простых людей что-то зависит, а потом просравших все это. Ненавижу "товарно-денежные" отношения, проникшие во все сферы жизни, Когда тебя не будут нормально лечить, пока не подмажешь, когда бизнесмену проще уклоняться от налогов и давать взятки, чем честно работать. Ведь он (бизнесмен) знает - даже будучи кристально чистым перед законом и правилами, он все равно "попадет", если не будет заносить конверты "нужным" чиновникам. К сожалению именно из этого состоит система нашего государства, и именно за это я его не люблю.

  • Georgia
    avatar

    Це добре, що є любов хоча б до традицій, звичаїв нації та її народної творчості! :)
    Але також добре, що не усі українці так песимістично налаштовані що до майбутнього нашої держави! Насправді, багато хто не сидить, склавши руки та спостерігаючи, як коїться усе, що вище зазначила Віка! Якщо усі будуть жити по принципу "моя хата з краю, я нічого не знаю", то дійсно до кращої долі України ми будемо йти ще довго. Сподіваймося, що Віка все ж зробить перший крок до єднання зі своїм народом і почне, наприклад, більше вживати українську мову, ніж російську (повторю пораду Біг_Боба ;)) Власне з тих, як було зазначено, "сердобольних од Україні" і починається справжня (а не поверхнева) любов до держави :!:

  • Вика

    Ок, кроме того, что мне стоило бы чаще использовать родной и государственный язык, а также верить в то, что всё изменится к лучшему в нашем государстве, что ещё я могу сделать для этого, I wonder?

  • SadEyes
    avatar

    Вже на англійську перейшла, але українською ні слова. Висновок - окрім гучних заяв по типу "осмєлюсь заявіть..." Ви просто ні на що не здатні. Очевидно, Вам просто подобається влаштовувати бурні дискусії. Тому краще сходіть в суши-бар, послухайте Брітні Спірс, і розкажіть комусь іншому про те як вас нудить від любові до своєї країни. На цьому - розмову закінчено!

  • Віка

    Принциповість - це не завжди добре, Сергію, бачите, я вже зробила крок на зустріч і пишу українською мовою, що ви скажите на це тепер, га?:)

  • SadEyes
    avatar

    Скажу, що це добре, і це тішить! :cheer: Якщо всі почнуть з таких маленьких кроків, то можливо ті проблеми про які Ви писали вище зникнуть самі по собі. Адже, основне джерело наших негараздів, це не уявні підступні вороги, а ми самі... :idea:

Для того щоб залишати коментарі вам необхідно спершу зареєструватись або авторизуватись! Це не віднімить у вас багато часу, натомість мене позбавить необхідності видаляти тонни спаму.


Голосування

Де ви переважно купляєте собі одяг?
 

Світ українського! Українське кіно, музика, кліпи та програми. Український рейтинг TOP.TOPUA.NET