Чумацьким шляхом

Друк
(середній 5.00 з 5)

Так як я чекала літнього відпочинку цього року, я не чекала його ніколи! І не тому, що це літо було чимось особливим, а напевне тому що захотілось втекти від повсякденних проблем, рутинної офісної буденності, які давили на мене щодня. Можливо, такий душевний стан буває у кожного…

Україна

Отже, нарешті дочекавшись відпустки, я вирушила з рідного Львова.

Початком моєї подорожі став Київ, древня та вічна столиця нашої держави. Саме звідси я вирушила вдовж Дніпра по безкрайнім просторам України. Колись, цими шляхами мандрували чумаки, і йшли у свої славетні походи козацькі полки. Дороги, поля, степи проносяться за вікном. Небо як ніколи блакитне, а поля вкриті жовтими соняшниками які повертають свої квітки вслід сонцю.

Ще нижче, але на московському боці (лівий берег Дніпра – прим. ред.) видно Кременчук, де є зруйнована древня будівля і де я 1635 р. накреслив план замку. Це місце дуже гарне і зручне для проживання. Крім того, це — останнє місто (на Дніпрі – прим. ред.), оскільки далі за ним тягнуться безлюдні степи.

Мапа України, складена Бопланом у 1652р.

Більше трьох сторіч тому, ці рядки написав французький військовий інженер і картограф - Ґійом Левассер де Боплан в своїй книзі, під назвою «Опис України». Не знаю, чи був він до кінця правий на рахунок населених міст, але в своєму першому висновку Боплан точно не помилився. Кременчук – тихе і затишне місце на берегах Дніпра, і моє перше місце зупинки.

Офіційною датою заснування Кременчука вважається 1571 рік. Назва міста, за однією з версій, походить від тюркського слова «керменчик», що у перекладі означає «невелика фортеця». Серед інших припущень — легенда про те, що у старі часи, коли тут пропливали торгівельні човни, стерновий, помітивши гранітні пороги, вигукував: «Кремінь! Чув?». Згодом це словосполучення переросло у теперішню назву.

Кременчук початку ХХ ст. Будівля банкуНажаль, до наших часів історичний вигляд міста не зберігся. Під час постійних воєн Кременчук руйнувався, і відбудовувався знову. Зараз, переважну більшість будинків становлять сірі і похмурі «хрущівки», як надгробні плити на могилі комунізму. А завершує ансамбль – багатометровий пам’ятник Леніну на центральній площі. Заради справедливості, варто зазначити, що на схід від Дніпра такі пам’ятники є напевно в кожному місті. На просте питання, чому до сих пір не прибрали цей ідол тоталітарного режиму – люди відповідають, що це дорого коштує, а у міста є багато інших проблем. Звісно, не мені їх вчити, але чомусь у Львові – не найбагатшому місті України, питання радянського спадку вирішили ще під час буремних 90-тих. Прикро, але питання національної свідомості на лівобережній Україні все ще не вирішене до кінця, і Кременчук тут не виключення. Залишається сподіватись, що це лише питання часу.Кременчук 2010р. Будівля банку

Якщо не звертати уваги на певні розчаровуючі моменти, можна знайти багато затишних та цікавих місць. Зелені парки та сквери, гарячий пляжний пісок, прохолодний річковий вітер. Саме тут я провела більшу части свого відпочинку і ні на секунду не пошкодувала.

Якщо прокинутись раніше, доки ще не настала денна спека, можна сходити на центральний пляж.
Якось, по дорозі, проходивши повз один з місцевих ринків я побачила що кілька жінок продають домашніх тварин. Одна з них запропонувала мені взяти кошеня. Воно було маленьке і смугасте, розміром не більше долоні. Жінка пропонувала забрати його безкоштовно. Нажаль, я не могла цього зробити, хоча зізнаюсь, що дуже про це зараз шкодую.На пляжі

А трохи далі, можна придбати дуже смачної шаурми, яку приготує старий грузин, приправивши її гострим соусом і специфічним почуттям гумору.

Поніжившись під сонцем, та охолонувши у Дніпровських хвилях, вирушаєш у зворотній шлях. На одній з вулиць увагу привертає оформлений в національних українських традиціях продовольчий ринок. Вирішивши придбати трохи сиру з пліснявою, я відчула на собі всю майстерність місцевих продавчинь. Компанія, в якій я працюю витрачає великі кошти на проведення тренінгів і семінарів на тему «СПІН продаж», та «технологій активного продажу», і навіть не здогадуються, що в Кременчуці, цими методами давно володіють звичайні торговці. =)

Продовжувати розповідь про перебування тут можна довго, але ви скоріше стомитесь читати, ніж я закінчу. Тому краще розповім про свою подальшу подорож нижче по Дніпру.Кременчуцький міст

Порадившись із друзями, до яких я приїхала, ми усі разом вирішили навідати наших спільних добрих знайомих, які проживають у Дніпропетровську. Про це місто теж повинна сказати кілька слів…
З історії відомо, що сучасне місто Дніпропетровськ (раніше - Катеринослав) знаходиться на території старих козацьких поселень. В 1775 році, після перемоги у війні з Османською імперією, запорізьке козацтво стало не потрібне російським царям, і було ліквідовано, а землі Запоріжжя увійшли до складу Азовської губернії. Щоб керувати цими землями, потрібен був адміністративний центр. Таким центром повинен був стати Катеринослав.

ДніпропетровськВраження від відвідування Дніпропетровська залишились, м`яко кажучи, не найкраще. Ні, уся наша невелика компанія відпочила добре… але напевно лише тому, що відпочивали ми більшість часу не в самому місті, а за його межами - на дачі в тих самих знайомих. Спитаєте, чим я залишилась не задоволена? По-перше, одразу по приїзду в це місто ми зіткнулись з надзвичайно неввічливими людьми. Більшість мешканців міста, з якими доводилось спілкуватись (працівники магазинів, касири на вокзалах, водії і т.д.) поводили себе надзвичайно по-хамськи. Не лише із нами… з усіма! Спочатку, наші друзі (які теж є дніпропетровчанами) намагались впевнити нас, що це хамське спілкування - одиничні випадки, але виявилось що це не так. Просте питання у будь-якого працівника громадського закладу, в нього викликало незрозуміле обурення, а тон, яким він давав нам відповідь, викликав обурення в нас. Не зрозуміло, що було причиною такої поведінки…

Але легкий присмак розчарування, який супроводжував мене під час перебування у Дніпропетровську, повністю зник, коли ми проїжджали по одному з мостів по дорозі до автовокзалу. Могутній, широкий Дніпро проносився під нами омиваючи своїми хвилями береги міста. Дуже красиво і захоплююче. =)Вид на Дніпро з о.Хортиця

Після відвідування Дніпропетровська, ми вирішили відвідати національний заповідник - острів Хортицю, тому вирушили до міста - Запоріжжя.
Нажаль, саме місто не підтверджувало своєї гучної назви та слави землі Запорізької. Всюди лише пам’ятники комунізму =(. Та, приїхавши до самої Хортиці, увесь негатив, отриманий за попередні кілька днів зник.

Окрім того, що ми усвідомлювали сам факт перебування у серці українського козацтва, там виявилась надзвичайно красива природа, захоплюючий вигляд на Дніпро (псував пейзаж лише вигляд Дніпрогес). Важко підібрати слова, щоб описати наскільки там гарно… Знаєте, є місця, що захоплюють та дивують неповторною красою. Ті місця, де побувавши бодай раз, хочеться повертатися… таким місцем для мене стала Хортиця.

Запорізька СічНа території заповідника є музей історії запорізького козацтва. Навіть три кілометра, які довелося пройти пішки під палючим сонцем, не завадили нам отримати задоволення та весело провести час. І, звичайно, сама відтворена Запорізька Січ, залишила по собі найкращі спогади. Звісно, ця Січ є ніби макетом тої, яка була кілька сторіч тому, але все ж, вона максимально наближена до колись існуючого оригіналу! Захопила вона нас своїм виглядом, ще коли ми проїздили по мосту у Запоріжжі на шляху до Хортиці. Навіть з далеку, при погляді на неї перехоплює подих!

Запорізька Січ

Після виснажливої мандрівки, ми спустились до кам’янистого берегу Хортиці, та відпочивали сидячи на великому камені і плаваючи у прохолодних водах Дніпра. Ми пробули на острові кілька годин, але на дорогу туди витратили набагато більше. Та про це ні в якому разі не пожалкували. Раджу тим, хто хотів відвідати національний заповідник, але ще цього не зробив – не сумніватись, і рушати туди – не пожалкуєте!

Невдовзі, я повернулась до Львова, і мені залишилось лише згадувати цей чудовий відпочинок. Можу сказати від щирого серця – якщо ви прагнете побувати в цікавих місцях, які вас вразять і здивують, не варто витрачати багато грошей на закордонні тури, адже в нашій країні є багато місць, де ви ще не були. =)

Повернутись до попереднього розділу

Коментарі (5)
  • Wild_rose

    Обожнюю подорожі Україною! Але через кілька тижнів відлітаю в Тбілісі ;) а коли ж ти...?

  • Georgia
    avatar

    обов`язково побуваю і в Грузії (маю сподівання на цю подорож не прийдеться довго чекати), та на разі можу тобі лише по-доброму позаздрити і побажати гарного відпочинку :)

  • SadEyes
    avatar

    Шкода, що україномовний "Опис України" неможливо знайти на полицях книгарень. Колись читав цю книгу в електронному вигляді, і з радістю придбав би друковану.

  • Роман

    А можна посилання на цитату Боплана? Дякую

Для того щоб залишати коментарі вам необхідно спершу зареєструватись або авторизуватись! Це не віднімить у вас багато часу, натомість мене позбавить необхідності видаляти тонни спаму.


Голосування

Де ви переважно купляєте собі одяг?
 

Світ українського! Українське кіно, музика, кліпи та програми. Український рейтинг TOP.TOPUA.NET