Завжди бути сильною

Друк
(середній 4.50 з 5)

Життя, останнім часом, часто «приносить сюрпризи»… у вигляді різних проблем, в тому числі і фінансових. Приходиться самотужки долати усі негаразди, адже, як сказала одна мудра людина: усе, що нас не вбиває – робить нас сильнішими!

Мені ніколи нічого не давалось просто так: я не маю заможних батьків, впливових родичів або знайомих, на допомогу яких можна розраховувати. Всього, що стосується фінансів у моєму житті ( маю на увазі роботу, заробіток грошей) завжди добивалась сама. Але це ні в якому разі не скарга, а скорше навпаки! Таких людей, як я, багато! Але мене постійно оточують й інші люди, власні здобутки яких мізерні (все за них давно вирішили і життя їм «влаштували» батьки), але які поводять себе зверхньо з оточуючими, не дивлячись на те, що й самі розуміють, що власних сил до досягнення успіху не приклали…

Заздрити таким людям? Дивуватись, чому така несправедливість? Та ні. Мені їх шкода. В дитинстві, ще навчаючись у школі у дев’ятому та в одинадцятому класі, в нас були перші серйозні випускні іспити. Їх було багато (вже не пригадаю - вісім або дев`ять предметів). Жодних поблажок накшталт шпаргалок, або підтасовування білетів вчителі не допускали – в нас завжди з цим було суворо. По причині такого серйозного навантаження на юні мізки школярів, деякі батьки всілякими шляхами намагались «відмазати» своїх чад від повної або часткової здачі іспитів (наприклад надавши медичну довідку про те, що випускнику не можна перенавантажуватись після певної хвороби), мотивуючи це тим, що після школи, все рівно при вступі в ВНЗ, на ці оцінки в приймальній комісії дивитись ніхто не стане. Ще тоді моя мама мені сказала, що такі труднощі лише загартовують, і подолавши їх, я буду знати, що зможу подолати й ще гірші негаразди в житті.

Так і сталось, «дітки заможних батьків», яких я знаю давно, до сих пір при виникненні проблем, бігають до татка з мамою, щоб ті їм підтерли носа. А я звикла усе долати сама. І рада, що ніколи не напрягала свою мати вирішенням тих чи інших питань! І поважаю тих людей, які самі здатні досягти чогось в житті. А тим, котрі гадають, що в житті усе вирішують знайомства, а не розум і знання, можу тільки сказати: в жодному разі б не хотіла, щоб про мене колись сказали: «вона отримала посаду через батька, родича, знайомого (або ще гірше - через ліжко)», тому завжди треба пробувати щось робити і самому! А також на сам перед - поважати людей, які вас оточують і, на відміну від вас, не розраховують на будь-яку допомогу зі сторони!

Повернутись до попереднього розділу

Коментарі (2)
  • Виктория П.
    avatar

    Я считаю, что уважать надо всех и ко всем относиться терпимо. каждый зарабатывает тем, чем умеет: один - руками, другой - мозгами, третий услугами сексуального характера. Это тоже своего рода работа, и тоже там "мёдом не намазано"...
    я придерживаюсь такой позиции, что нельзя в жизни ничего идеализировать. никаких путей или способов зарабатывания денег в данной ситуации. потому что любая идиализация порождает в душе человека недовольство тем, что "у меня не так, как я заслужил. я стою лучшей и более лёгкой жизни." а недовольство жизнью - это ни что иное, как недовольство тем, что создал Бог, значит и недовольство им самим, его качествами. в данном случае его справедливостью. а это куда больший грех, чем таже самая проституция. потому что Он по сути хочет от нас одного, когда выпускает нас в эту жизнь, чтоб мы научились здесь быть счастливыми и развивались душевно, ментально, физически. а счастье для каждого - оно своё. Потому если тебе приходится общаться с теми, кто добивается чего-то с помошью родителей или постели и тебе - это неприятно - не общайся с такими. если приходится - то не допускай недовольства и возмущения в душе.. просто забивай на них.. будь равнодушна. либо посмотри на ситуацию с другой стороны.

  • Georgia
    avatar

    Річ у тому, що такі люди намагаються мене (і не тільки) повчати, ставити в приклад себе, показувати свою ніби-то зверхність над іншими. В таких випадках не допускати "недовольства" не получається, так як не вважаю нормальним "закривати очі" на таку їх поведінку. :S Повторюсь, саме в таких випадках в мене до них лише жалість

Для того щоб залишати коментарі вам необхідно спершу зареєструватись або авторизуватись! Це не віднімить у вас багато часу, натомість мене позбавить необхідності видаляти тонни спаму.


Голосування

Де ви переважно купляєте собі одяг?
 

Світ українського! Українське кіно, музика, кліпи та програми. Український рейтинг TOP.TOPUA.NET