Подяка враженої читачки

Друк
(середній 5.00 з 5)

Не знаю як у кого, а у мене життя складається з «періодичних стресів». Від роботи, від буденних проблем, та і взагалі багато від чого. Важливою у такі моменти, є можливість розслаблятись. Кожен робить це як забажає - хтось відмокає у ванні, хтось вишиває хрестиком, а комусь допомагає затяжка сигаретою.

Як на мене, гарним релаксом є читання цікавої книги. Під час цього, дійсно вдається забути усі негаразди, та «перенестись» безпосередньо на «місце подій» які розгортаються на сторінках. Звісно, маю на увазі не твори сумнівних «митців», які строчать по 20 любовних романів на рік.

Нещодавно прочитала – «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко. Саме цій письменниці і саме за цю книгу хочу висловити особливу подяку.

Та робота, яку авторка провела для написання книги протягом восьми років, явно не залишилась даремною. Цю книгу варто прочитати кожному. В ній не лише описане справжнє кохання між чоловіком та жінкою, з усіма його проявами, але і відносини між людьми, які витримують іспит і часом, і життям, і смертю.

Та зараз я не про це.

Мене вразило описання того, на що здатна жінка яка кохає. Я згідна з письменницею, що жінки на багато тонше все відчувають. Взагалі, жінки зображені не лише «красивими барбі» з пластмасовим мозком, які є додатком до чоловіка, а тими, без кого чоловіки є - ніхто. Жінки тут не «слабка стать», вони є сильні духом, не дивлячись ні на що… І так воно є насправді. Але «Музей…» - це не любовний роман. Ця книга нагадує нам, що слід цінувати кожну мить життя, цінувати людей, які тебе оточують і завжди помічати, що вони для тебе роблять. Я б назвала її - книгою із власним характером. Читаючи, я дійсно, смакувала кожен розділ, як келих гарного червоного вина.

 

Три покоління, три цілком різні епохи, з цілком відмінними умовами. І ті самі трагічні проблеми. Неможливо навіть сказати, в якій легше зберегти себе як людину, знайти себе, зцілитися, й не розсіятися на половинки, четвертинки, й інші подоби <…>. І саме це, мабуть, cтержнева ниточка роману: як не зрадити себе.

Леонід Плющ – про роман «Музей покинутих секретів»

Повернутись до попереднього розділу

Коментарі (6)
  • SadEyes
    avatar

    Судячі по інтенсивності коментарів в інших розділах, і повній їх відсутності в цьому, можна зробити висновок, що відвідувачі сайту з сучасною українською прозою, нажаль, не товаришують... :(

  • гуцул Джек

    нажаль теж не товаришую, але ось я тут :)

  • Big_Bob

    Не кожен просто може "осилити" 800 сторінок :D хоча, певен, книга дуже цікава!
    Але напевне відвідувачі \відвідувачки\ сайту надають перевагу перегляду якихось серіалів, перегляду ТВ шоу і решта фігні... а шкода ...

  • Georgia
    avatar

    Для тих, хто "не товаришує" з сучасною українською прозою, раджу почитати нашу поезію... хоча б ту ж Оксану Забужко (її вірші достатньо легко читаються)! Нещодавно отримала в подарунок збірку віршів різних сучасних українських поетів, серед яких була і ця авторка. Отримала від читання максимум задоволення :)

  • гуцул Джек  - подяка приємно враженого читача :)

    цікава інформація, треба буде почитати

  • osminozhka

    Привіт :)
    після такого опису книжки - вона точно буде наступною, яку я прочитаю :)
    наразі "відхожу" від попередньої - Дженні Даунхем "Поки я живу".. сильно

    п.с. в тебе чудовий блог! і теми які ти піднімаєш :))

Для того щоб залишати коментарі вам необхідно спершу зареєструватись або авторизуватись! Це не віднімить у вас багато часу, натомість мене позбавить необхідності видаляти тонни спаму.


Голосування

Де ви переважно купляєте собі одяг?
 

Світ українського! Українське кіно, музика, кліпи та програми. Український рейтинг TOP.TOPUA.NET