Алілуя!

Друк
(середній 5.00 з 5)

Нещодавно була ціла низка християнських свят… Тут на Західній Україні до них ставляться по-особливому.

В мене ж склалась своя думка на рахунок релігії.

Я росла в сім`ї, де до релігії ставились… ніяк. Брат - атеїст, мама може й вірила в щось, але до церкви не ходила.

Коли я була в сьомому класі, в школі почали викладати предмет «Християнська Етика». Вчителька була дійсно глибоко віруючою людиною, яка щиро вірила в усе, що написано в Біблії. Першу ж Біблію подарувала мені саме вона. Зробила вона це через те, що побачила мою цікавість християнством. Щиро, по-дитячому я повірила в Бога, захотіла піти в церкву, молилась… і вірила, що Бог є… Але! Коли я навчалась у десятому класі, моя мама тяжко захворіла (онкозахворюванням). Лікувалась довго й тяжко… І от коли було зовсім зле, я почала молитись. Молилась щодня, по декілька разів, просила в Бога не забирати маму, дати їй здоров`я, вірила що Він мене почує... Коли мами не стало, я перестала вірити в Бога, принаймні так, як це було раніше. А спостерігати за святкуванням свят - Великодня, Різдва і т.п. - взагалі стало смішно. Складається враження, що люди ходять в церкву (принаймні на такі свята) не говорити з Богом, а як на показ мод. Кожен дивиться хто як одягнений, хто як хреститься, скільки ікон поцілував і так далі. Ще один приклад – незрозуміле існування 40-ка денного посту. Звісно, з медичної точки зору, утримання певний час від вживання важких для організму продуктів є корисним. Але коли «набожні християни» відмовляються від м’яса, пояснюючи це прикладом Ісуса, і в той же час підкріпляють вечерю горілкою, цигаркою, і доброю лайкою, виникають сумніви – що ж це за віра така? Ну і на останок – сповідь! Ви можете цілий рік робити що завгодно, зневажаючи всі принципи моралі і здорового глузду. Але потім, варто вам сходити до церкви, відстояти в черзі, купити свічку, і п’ять раз прочитати «Діву Марію», як Бог все вам пробачить… і ви можете все починати з початку. Бридко стає від такої «релігії»!

Звісно, існують люди, для яких віра в Бога, дійсно має справжнє значення. Але варто визнати, що для більшості, це просто не зрозумілий набір правил і обмежень.

Якщо хтось, хто читає ці рядки, коли-небудь втрачав близьку людину - зрозуміє мене. Коли не стало мами, відчуття було одне - ніби мені щось відрізали: руку, ногу, пів мозку… і я стала інвалідом! А до Бога було одне лише питання - чому саме моя мама? Адже є купа людей - всіляких маніяків, збоченців та наркоманів, які нікому не потрібні, якби їх не стало - ніхто б про них і не згадав, а можливо зітхнув би з полегшенням! А мами, яка мені потрібна була щодня, якої мені не вистачало (та і зараз не вистачає) не стало.

Цей Бог справедливий?

Повернутись до попереднього розділу

Коментарі (10)
  • Виктория П.

    Я для себя разделяю понятия вера и религия, духовность и религиозность.
    мне понятно в какой-то степени твоё разочарование в Боге, но не до конца. потому я его не разделяю. другими словами, несогласна с тобой.
    не суди, да не судим будешь.
    я во время этого поста выдержала целых 2 недели без мяса. но не осуждаю себя за то, что не выдержала больше. в церковь хожу редко и преимущественно когда там мало людей. зачем?- потому что чувствую потребность. а ещё на эту пасху мы пекли куличи с волонтёрами и поздравляли детей больных раком мозга. зачем мне это? - потому что мне так хочется. а не потому что я стараюсь угодить букве своей религии. мало того, я вообще себя не считаю религиозным человеком. и вера у меня своя, точнее сказать помесь всех основных.
    к чему я это всё... живите так, как вам нравится. хочется верить - верьте. не хочется - не верьте... каждый из нас - это целый отдельный мир. нельзя внимать чужим заветам. слушайте своё сердце.
    Бог внутри каждого из нас. И "у Бога нет других рук, кроме твоих". (Ошо)
    вот над последним, особо стоит задуматься.

  • кк

    ...наркомани і збоченці теж комусь потрібні...вони теж чиїсь батьки і діти...!!!!
    ...а віра це справа кожного...і навязувати свою точку зору не є правильним...
    ...сповідь це перш за все усвідомлення своїх неправильних поступків...і тільки не кажи що ТИ ніразу не каялась за свої вчинки..,тільки тоді вони будуть прощені...

  • SadEyes
    avatar

    :lol: А що є нав'язуванням? Висловлювання власних обгрунтованих думок, на власному сайті? Чи коментарі до них, без імені та обличчя? Як Ви - шановна, справледливо зауважили, віра - це справа кожного. Тобто відсутність віри і зневага до людей з "православієм головного мозку", має таке ж право на життя, як і бездумне лобизання ікон в церквах.
    І що стосується - каяття, то не треба все приписувати богам. Для цього, як мінімум, є совість, і вихованість. :confused:

  • кк

    повністю згоден.....
    але ..."відсутність віри"..(навіть не в бога)..??!!
    :silly: :pinch:
    ....і "зневага до людей"
    :evil: :X
    ...боги тут не причому.....(...
    ..і совість і виховання не допоможе..(
    шкода

  • Georgia
    avatar

    По-перше, для мене каяття - це визнаня своїх власних помилок... насамперед перед собою... і обов'язково ще й перед людьми, яким я заподіяла щось недобре. Я це роблю для того, щоб не повторювати даних своїх невірних дій. Для цього мені не потрібне "церковне зняття гріхів"!
    По-друге, все, що описано в даній статті: пережите мною особисто, і я маю повне право зневажати показну людську набожність.

  • Виктория П.
    avatar

    главное, терпимо относиться к другим религиям и верам. тогда и во всём мире будет больше мира.

  • Ната
    avatar

    Як кажуть, скільки людей - стільки й думок. Вірити в Бога, чи у сповідь, або у церкву ніхто нас не заставляє. Це уже особисто наш вибір і нам вирішувати грішити ще більше після сповіді чи ні. Твоя історія мене як кажуть заділа за живе... втрата такої, потрібної саме для тебе людини є просто нестерпною. Та я цього усвідомити до кінця не можу, бо особисто такого не переживала. А тепер просто скажу, які думки виникають в мене від прочитаного. Ти зневірилась, вважаєш що це все несправедливо. Та я б не радила тобі перестати молитись і вірити в Бога. Молитись не обов'язково кожен день, зранку і у вечері. Молитись можна тоді коли тобі дійсно цього хочеться. Життя готує для нас багато сюрпризів, і серед них є просто незрозумілі речі, в які ми навіть вірити не хочемо. Та приходиться... А ми маємо бути сильними і перенести усе, що трапляється на нашому шляху. Тому хочу сказати, не стався так категорично до віри і молитви. Щось іде від нас, а щось появляється. :)

  • Georgia
    avatar

    Не думаю, що є щось, що б заставило мене змінити ставлення до "віри і молитви"... На даний момент намагаюсь жити не за церковними законами, а за законами власної совісті, покладаючись на власні сили :unsure:

  • godamned
    avatar

    Релігія-опіум для народу!!Це дійсно, набір догм і постулатів, які обмежують свободу особистості, незалежно від того чи це християнство, чи іслам, чи юдаізм. Більшість з них в древності диктувались законами виживання, а з часом втратили свій сенс. Будь-яка церкава-система консервативна, тому деякі традиції не зовсім піддаються сучасній логіці. Стосовно християнства, як не дивно, це одна з самих кривавих релігій. В середні віки недотримання церковних канонів могло привести до смерті щасливця))). Вже тоді, церква ствердилась як осередок бізнесових інтересів правлячої церковної верхівки. Тому моя думка стосовно того ходити чи ні до церкви -однозначна-краще поштовим переводом сплатити суму необхідну для оплати індульгенцій і не витрачати час і нерви на ходіння в ті "Ашани духовності". Стосовно віри-думка неоднозначна. Людині необхідно в шось вірити, навіть якщо це фарс. Тома Аквінський казав "Вірую бо абсурдно"-аналіз абсурду дозволяє краще систематизувати свій внутрішній світ, тому вірити корисно, а в що-не важливо. Язичництво пропонує віру в Абсолют-щось незалежне від добра і зла, такий собі інь-янь, чорне і біле в одному флаконі, це дуже зручно і заспокоює нерви при потребі))) а стосовно того чи молитись до бога??? Молитись!!! Це дає надію, але не дає конкретних результатів. Особливо якшо молитись до християнського бога, якщо ти не є представником біблійного вибраного народу....

  • Georgia
    avatar

    у тім то й річ... я свого часу вже молилась...із надією, але "без конкретних результатів"...і саме через їх відсутність тяга до молитов у мене пройшла...

Для того щоб залишати коментарі вам необхідно спершу зареєструватись або авторизуватись! Це не віднімить у вас багато часу, натомість мене позбавить необхідності видаляти тонни спаму.


Голосування

Де ви переважно купляєте собі одяг?
 

Світ українського! Українське кіно, музика, кліпи та програми. Український рейтинг TOP.TOPUA.NET